Міністерство освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту України Національний університет «Львівська політехніка» кафедра автомобільних шляхів Звіт про виконання лабораторної роботи №1 «Вивчення зовнішніх та фізичних властивостей мінералів та їх класифікація»  Львів 2013р. Розвиток промисловості будівельних матеріалів неможливий без широкого використання сировини, що в основній своїй масі добувається із надер землі у вигляді різних гірських порід і руд, в склад яких входять мінерали і кристали. Маючи мінералогічні знання, інженер-технолог зможе свідомо підходити до розробки технологічного процесу і раціонального використання мінеральної сировини, а також орієнтуватись в її якості, запасах ї походженні. Мета роботи: познайомити студентів з основними породоутворюючими мінералами і методами їх діагностики. Використовуючи діагностичні властивості мінералів, вивчити фізичні і хімічні властивості досліджуваної речовини, визначити її склад, формулу і практичне значення в народному господарстві. 1.Теоретична частина Поняття про мінерал Земна кора складається з твердих, рідких і газоподібних речовин, серед яких найбільшу кількість складають тверді кристалічні – біля 93%. Основним складовим компонентом твердих речовин є мінерали, які є продуктами хімічних реакцій і фізичних процесів, що відбуваються в земній корі та прилеглих до неї оболонках. З мінеральних агрегатів складаються гірські породи. Мінералами називають хімічні елементи або сполуки, що утворились в результаті природніх процесів або одержані в лабораторних умовах і мають постійний хімічний склад і кристалічну будову. В гірських породах найчастіше зустрічаються всього біля 80 мінералів, які називаються основними породоутворюючими. Породоутворюючими мінерали – закономірна складова гірських порід. Деякі з них є головною частиною породи. Вони суттєво впливають на властивості порід, тому знання головних мінералів необхідне інженеру-технологу для свідомої оцінки придатності гірської породи при використанні її для виробництва різних силікатних матеріалів. Основною одиницею класифікації є мінеральний вид, до якого відносять мінерали, які є подібними за структурою і хімічним складом. Найбільша систематична одиниця класифікації – тип мінералів. Тип мінералів об’єднує мінерали, близькі за своїм хімічним складом і типом зв’язку в кристалічних структурах, а також рядом інших кристалохімічних особливостей. Діагностичні властивості мінералів У мінералах атоми розміщені в певному порядку і тому мають форму кристалів. Основна ознака кристалів – це наявність елементів симетрії. За кількістю елементів симетрії і їх поєднанням кристали об’єднують в сингонії. Для визначення сингонії кристалу важливою ознакою є їх зовнішній вигляд – обрис, чи габітус. Фізичні і хімічні властивості мінералів Для точної діагностики мінералу необхідно знати його фізичні і хімічні властивості. Найважливіші фізичні властивості мінералів: Колір( забарвлення) Колір риски Блиск Прозорість Спайність Злом Твердість Густина До хімічних діагностичних властивостей належать: Забарвлення полум’я Розчинність Дегідратація Взаємодія з кислотами Для більш точної діагностики мінералів іноді використовують деякі характерні властивості матеріалів: Подвійне променезаломлення – розкидання променю світла на два плоскополяризованих Магнітність Електричні властивості Гігроскопічність Смак Крихкість Радіоактивність Розрізняють оптичні та механічні фізичні властивості мінералів. Експериментальна частина Діагностика окремих мінералів При визначенні мінералу аналізуються всі його діагностичні властивості, в першу чергу це ознаки, які не вимагають складних приладів і реактивів. Це наступні ознаки: Візуальна діагностика мінералів за оптичними властивостями ( прозорість, блиск, забарвлення, колір риски) Механічні властивості( твердість, спайність, злам) Морфологічн...